Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
розколювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
бити — б ю, б єш; наказ. сп. бий; недок. 1) неперех., з прийм. в (у), об, по і без прийм. Стукати, ударяти по чому небудь, об щось. || Хлюпатися, плескати. Бити в долоні. 2) перех., кого. Завдавати ударів кому небудь. || кого, по кому – чому, перен.… … Український тлумачний словник
кришити — кришу/, кри/шиш, недок., перех. 1) Розколювати, розбивати, подрібнювати щось на дрібні шматочки, на крихти. || Смітити крихтами чого небудь. 2) Різати на дрібні частинки. 3) перен., розм. Нещадно бити, рубати, вбивати. || Знищувати, ламаючи,… … Український тлумачний словник
надколювати — юю, юєш, недок., надколо/ти, колю/, ко/леш, док., перех. 1) Трохи, не до кінця розколювати. 2) Проколювати чим небудь гострим, робити уколи зверху … Український тлумачний словник
плінтувати — у/ю, у/єш, недок., перех., спец. 1) Вирівнювати, згладжувати, розчищати поверхню якої небудь ділянки. 2) Розколювати, дробити великі камені, доводячи їх розміри до потрібних для дальшої обробки … Український тлумачний словник
розкол — у, ч. 1) іст. У Московщині середини 17 ст. – релігійний рух проти офіційної церкви, її догматів, який закінчився утворенням ряду сект. || Відокремлення від офіційної церкви. 2) перен. Дія і стан за знач. розколоти, розколювати 2) і розколотися,… … Український тлумачний словник
розколення — я, с. Дія за знач. розколювати … Український тлумачний словник
розколоти — див. розколювати … Український тлумачний словник
розколюваний — а, е. 1) Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до розколювати. 2) Якого можна розколоти … Український тлумачний словник
розколювання — я, с. Дія за знач. розколювати 1) … Український тлумачний словник
